клоака

клоа́ка

-и, ж.

1》 Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік.

|| Помийна яма, звалище.

2》 перен., ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо.

|| зневажл. Про аморальне, нікчемне, розпусне суспільне середовище.

3》 зоол. Вивідний отвір, спільний для кишечника й сечостатевих органів у деяких хребетних тварин.

|| В ембріології – розширений каудальний кінець кишки зародка.

Вроджена клоака — аномалія розвитку, при якій пряма кишка, сечовипускальний канал (у дівчаток – і піхва) відкриваються назовні одним загальним отвором.

Значення в інших словниках

1. клоака — клоа́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. клоака — Брудояма  Словник чужослів Павло Штепа
3. клоака — КЛОА́КА, и, ж. 1. Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік. У Римській імперії клоаки спочатку будували для зливання вод із місцевих боліт (з наук.-попул. літ.). 2. перен., зневажл.  Словник української мови у 20 томах
4. клоака — клоа́ка (лат. cloaca, від cluo – очищую, промиваю) 1. біол. Розширена кінцева частина задньої кишки у деяких риб, усіх земноводяних, плазунів, птахів та однопрохідних ссавців, в яку відкриваються статеві протоки й сечоводи. 2. тех.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. клоака — Кінцева частина стравоходу, у якій відкриваються сечоводи та статеві протоки; є у птахів та однопрохідних ссавців.  Універсальний словник-енциклопедія
6. клоака — КЛОА́КА, и, ж. 1. Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік; // Помийна яма, звалище. 2. перен., ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо. Ми [арештанти] ж тут живемо в клоаці (Фр.  Словник української мови в 11 томах