коренастий

Кремезний, дебелий, дужий, міцний, цупкий, оцуплуватий, огрядний, осадкуватий, окадькуватий

Значення в інших словниках

1. коренастий — корена́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коренастий — -а, -е. 1》 Який має міцне, велике, розгалужене коріння. 2》 Який є невисоким на зріст, але міцної будови; кремезний (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коренастий — КОРЕНА́СТИЙ, а, е. 1. Який має міцне, велике, розгалужене коріння (у 1 знач.). В огородь [огорожу] загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Марко Вовчок); У відчинене вікно .. простягла гнучку галузку коренаста вишня (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. коренастий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими..  Словник синонімів української мови
5. коренастий — Корена́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коренастий — КОРЕНА́СТИЙ, а, е. 1. Який має міцне, велике, розгалужене коріння. В огородь загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Вовчок, І, 1955, 380); У відчинене вікно.. простягла гнучку галузку коренаста, вишня (Дмит.  Словник української мови в 11 томах
7. коренастий — Коренастий и корена́тий, -а, -е Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134.  Словник української мови Грінченка