криси —
Поля (капелюха) [VI,VII]
Словник з творів Івана Франка
криси —
кри́си множинний іменник відігнуті краї капелюха, бриля тощо; краї посуду, човна тощо
Орфографічний словник української мови
криси —
-ів, мн. 1》 Відігнуті краї капелюха, бриля тощо. 2》 Краї посуду, човна тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
криси —
КРИ́СИ, ів, мн. 1. Відігнуті краї капелюха, бриля і т. ін. Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Л.
Словник української мови у 20 томах
криси —
ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І.
Словник синонімів української мови
криси —
КРИ́СИ, ів, мн. 1. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо. Польова березка повилась по плечах, по рукавах сорочки, звисала з крисів бриля (Коцюб., І, 1955, 60); Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах