криси
ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І. Нечуй-Левицький); В карафі вино червоніє.. І щедра душа в господині — По пруг наливає мені (Л. Первомайський).
КРИ́СИ мн. (відігнуті краї капелюха, бриля), ПОЛЯ́ мн. Польова березка повилась по плечах, по рукавах сорочки, звисала з крисів бриля (М. Коцюбинський); — Панно Рено, це рондо взагалі треба забрати. Вам не можна носити капелюха з такими полями. У вас замале лице для нього (Ірина Вільде).
Словник синонімів української мови