Значення в інших словниках
-
кріпосник —
кріпосни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кріпосник —
-а, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кріпосник —
КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик, який жорстоко експлуатував селянство. Шевченко на сторінках своїх захалявних книжечок зводив довгий рахунок з усіма кріпосниками (З. Тулуб); Павло не стерпів. – Чому ж запрошує того похмурого кріпосника до себе? (М.
Словник української мови у 20 томах
-
кріпосник —
КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254); // перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину.
Словник української мови в 11 томах