кріпосник

КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст.

Поміщик, який жорстоко експлуатував селянство.

Шевченко на сторінках своїх захалявних книжечок зводив довгий рахунок з усіма кріпосниками (З. Тулуб);

Павло не стерпів. – Чому ж запрошує того похмурого кріпосника до себе? (М. Сиротюк);

Потім звів на стелю очі й пірнув у вік минулий, де ще могли вживатися і пастораль, і диба, і безпросвітний несмак кріпосника... (Василь Шевчук);

// перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину.

Нерідко син ворогував з батьком, обзивав його .. “кріпосником-деспотом” (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. кріпосник — кріпосни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кріпосник — -а, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріпосник — Кріпак  Словник чужослів Павло Штепа
4. кріпосник — КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254); // перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину.  Словник української мови в 11 томах