кріпосництво
КРІПОСНИ́ЦТВО, а, с., іст.
Суспільний лад, основою якого було кріпацтво.
Т. Г. Шевченко .. вів боротьбу проти царизму і кріпосництва (М. Рильський);
Поклявся [Іван] продовжити боротьбу народу проти кріпосництва! (Іван Ле);
Так зникло кріпосництво, хоч полягла за це не одна буйна голова, так під тиском загальнолюдської сили упаде самодержавство (М. Олійник);
Польська панщина не була кращою від російського кріпосництва, та все ж мала в собі дещицю європейського духу (Д. Павличко);
Т. Шевченко став загальнонародним поетом саме тому, що він бачив, у який вузол суперечностей зв'язує кріпосництво всі класи тодішнього суспільства, гальмуючи його рух по шляху прогресу (В. Русанівський);
Господарський розвиток породжував нові суспільні відносини, які потроху розхитували рутину середньовічного кріпосництва (І. Дзюба).
Словник української мови (СУМ-20)