кріпосницький
КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Стос. до кріпосництва.
Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (П. Тичина);
Колись, мабуть, пани записали його так у свої кріпосницькі реєстри, зрівнявши людину з волом, і так несуть з покоління в покоління це наймення і прадіди його, і діди, і батько, і він сам (О. Гончар);
// Власт. кріпосництву.
Після Люблінської унії кріпосницький гніт в Україні посилився (з наук. літ.);
Г. Хоткевич часто робить екскурси в історичне минуле, показує кріпосницьку дійсність на західноукраїнських землях (з навч. літ.).
2. Прикм. до кріпосни́к.
Не раз навіщала вона [княгиня] знаменитого вельможу Дмитра Прокоповича Трощинського в Кибинцях під Миргородом, при дворі якого існував кріпосницький театр (І. Пільгук);
// Який виходить з інтересів кріпосників.
Письменники – революційні демократи сміливо викривали і засуджували кріпосницькі реформи, закликаючи селянство до збройної боротьби (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)