кріпосницький

КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст.

1. Стос. до кріпосництва.

Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (П. Тичина);

Колись, мабуть, пани записали його так у свої кріпосницькі реєстри, зрівнявши людину з волом, і так несуть з покоління в покоління це наймення і прадіди його, і діди, і батько, і він сам (О. Гончар);

// Власт. кріпосництву.

Після Люблінської унії кріпосницький гніт в Україні посилився (з наук. літ.);

Г. Хоткевич часто робить екскурси в історичне минуле, показує кріпосницьку дійсність на західноукраїнських землях (з навч. літ.).

2. Прикм. до кріпосни́к.

Не раз навіщала вона [княгиня] знаменитого вельможу Дмитра Прокоповича Трощинського в Кибинцях під Миргородом, при дворі якого існував кріпосницький театр (І. Пільгук);

// Який виходить з інтересів кріпосників.

Письменники – революційні демократи сміливо викривали і засуджували кріпосницькі реформи, закликаючи селянство до збройної боротьби (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

кріпосницький

Значення в інших словниках