кріпосницький
КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Стос. до кріпосництва.
Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (Павло Тичина, III, 1957, 66);
// Власт. кріпосництву.
Кріпосницькі порядки; Кріпосницький гніт.
2. Прикм. до кріпосник.
«Велика реформа» була кріпосницькою реформою і не могла бути іншою, бо її проводили кріпосники (Ленін, 17, 1949, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кріпосницький — кріпосни́цький прикметник іст. Орфографічний словник української мови
- кріпосницький — -а, -е, іст. 1》 Стос. до кріпосництва. || Власт. кріпосництву. Кріпосницький гніт. 2》 Прикм. до кріпосник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпосницький — КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст. 1. Стос. до кріпосництва. Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (П. Словник української мови у 20 томах