кріпосницький

КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст.

1. Стос. до кріпосництва.

Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (Павло Тичина, III, 1957, 66);

// Власт. кріпосництву.

Кріпосницькі порядки; Кріпосницький гніт.

2. Прикм. до кріпосник.

«Велика реформа» була кріпосницькою реформою і не могла бути іншою, бо її проводили кріпосники (Ленін, 17, 1949, 90).

Значення в інших словниках

1. кріпосницький — кріпосни́цький прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
2. кріпосницький — -а, -е, іст. 1》 Стос. до кріпосництва. || Власт. кріпосництву. Кріпосницький гніт. 2》 Прикм. до кріпосник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріпосницький — КРІПОСНИ́ЦЬКИЙ, а, е, іст. 1. Стос. до кріпосництва. Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (П.  Словник української мови у 20 томах