кріпосний
КРІПОСНИ́Й¹, а́, е́, іст.
1. Те саме, що кріпа́цький 2.
Безбородько і сам співчував землякам, котрі з волі цариці потрапили в кріпосне рабство, якого на Україні не було, але ці співчуття таїв глибоко в душі, щоб не накликати на себе гніву патронеси (В. Малик);
Мріяв прислужитися [Петро] рідній країні, православ'ю та її люду підневільному, що його ляхи гноблять, у кріпосну неволю заганяють, татари шарпають, турки їм допомагають (В. Чемерис);
Посилення кріпосного гніту закріплялось державним законодавством (з наук.-попул. літ.).
2. Належний поміщикові.
Спершу я сама була.., а далі .. пані взяла свою кріпосну молодицю з дочкою (Марко Вовчок);
Тепер і в будень влаштовуються великі театралізовані лицедійства. Грають у них, звісно, кріпосні актори (Б. Левін);
Кріпосні театри існували в неймовірно важких умовах поміщицької сваволі (з наук. літ.).
КРІПОСНИ́Й², а́, е́, військ., заст.
Фортечний.
На кріпосному мурі стояв ксьондз і кропив уланів кропилом (О. Довженко);
Будувалася спеціальна залізнична вітка, щоб .. доставляти .. будівельні матеріали, сталеві балки та кріпосну артилерію (О. Гончар);
У самому кінці міжряддя, на кам'яній кріпосній стіні, лягло велике, каламутне, але все ще нестерпучопекуче сонце (Валерій Шевчук);
Вікно її [кімнатки] виходило на кріпосний вал, за яким видно було красиву рівнину по той бік річки (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).
Словник української мови (СУМ-20)