кріпнути
КРІ́ПНУТИ, ну, неш, недок., розм.
Те саме, що міцні́ти.
В боях серця гартуються лицарські, В боях росте і кріпне дух козацький (П. Куліш);
[Олеся:] Як кріпнуть .. мої сили!.. Я знов, знов щаслива!.. (М. Кропивницький);
Мелодія кріпне десь у душі (Г. Хоткевич);
Шість днів тому ще не було ні такого темпу, ні такого ладу в роботі. Вони наростають і кріпнуть (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)