1. Словник української мови у 20 томах

кріпосний

КРІПОСНИ́Й¹, а́, е́, іст.

1. Те саме, що кріпа́цький 2.

Безбородько і сам співчував землякам, котрі з волі цариці потрапили в кріпосне рабство, якого на Україні не було, але ці співчуття таїв глибоко в душі, щоб не накликати на себе гніву патронеси (В. Малик);

Мріяв прислужитися [Петро] рідній країні, православ'ю та її люду підневільному, що його ляхи гноблять, у кріпосну неволю заганяють, татари шарпають, турки їм допомагають (В. Чемерис);

Посилення кріпосного гніту закріплялось державним законодавством (з наук.-попул. літ.).

2. Належний поміщикові.

Спершу я сама була.., а далі .. пані взяла свою кріпосну молодицю з дочкою (Марко Вовчок);

Тепер і в будень влаштовуються великі театралізовані лицедійства. Грають у них, звісно, кріпосні актори (Б. Левін);

Кріпосні театри існували в неймовірно важких умовах поміщицької сваволі (з наук. літ.).

КРІПОСНИ́Й², а́, е́, військ., заст.

Фортечний.

На кріпосному мурі стояв ксьондз і кропив уланів кропилом (О. Довженко);

Будувалася спеціальна залізнична вітка, щоб .. доставляти .. будівельні матеріали, сталеві балки та кріпосну артилерію (О. Гончар);

У самому кінці міжряддя, на кам'яній кріпосній стіні, лягло велике, каламутне, але все ще нестерпучопекуче сонце (Валерій Шевчук);

Вікно її [кімнатки] виходило на кріпосний вал, за яким видно було красиву рівнину по той бік річки (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпосний — кріпосни́й 1 прикметник кріпацький іст. кріпосни́й 2 прикметник фортечний Орфографічний словник української мови
  2. кріпосний — I -а, -е, іст. 1》 Те саме, що кріпацький 2). Кріпосний гніт. Кріпосне право — форма залежності селян: прикріплення їх до землі і підкорення адміністративній та судовій владі феодала. 2》 Належний кріпосникові. II -а, -е, військ., заст. Фортечний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріпосний — КРІПА́ЦЬКИЙ, КРІПОСНИ́Й, ПА́НЩИННИЙ. Словник синонімів української мови
  4. кріпосний — КРІПОСНИ́Й¹, а́, е́, іст. 1. Те саме, що кріпа́цький 2. Кріпосний гніт; Кріпосне право. 2. Належний кріпосникові. Спершу я сама була.., а далі.. Словник української мови в 11 томах