культиватор —
культива́тор іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
культиватор —
-а, ч. 1》 Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів і т. ін. 2》 Спеціальна посудина для вирощування мікроорганізмів, бактерій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
культиватор —
КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів і т. ін. Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (К.
Словник української мови у 20 томах
культиватор —
культива́тор (від лат. cultivo – обробляю) знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів, проріджування рослин у рядках.
Словник іншомовних слів Мельничука
культиватор —
Кінні або механічні сільськогосподарські знаряддя для глибокого розпушування ґрунту та боротьби з бур'янами.
Універсальний словник-енциклопедія
культиватор —
КУЛЬТИВА́ТОР (знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів тощо), КРЕ́МЕР розм.; ПЛАНЕ́Т (перев. для обробітку міжрядь просапних культур); ДРЯПА́К, ДРЯПА́Ч, СКОРОПА́ШКА розм. (примітивне знаряддя).
Словник синонімів української мови
культиватор —
КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів і т. ін. Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (Горд.
Словник української мови в 11 томах