культиватор
КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч.
Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів і т. ін.
Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (К. Гордієнко);
Перевіряли [селяни] .. аж надто ревниво, пристрасно. Шукали дефектів у сівалках, плугах, записали, що один культиватор був не змащений, а в трьох боронах не вистачало зубків (В. Минко);
Дали їм воли, могучі, як паровики, і плуги дали, борони, культиватори, корморізки, точила і всячину, все дали (В. Барка);
З гущавини бур'янищ виглядали то колесо сівалки, то крило поламаної лобогрійки, он важіль плуга чи, може, культиватора (М. Циба).
△ (1) Чи́зельний культива́тор – те саме, що чи́зель.
Передпосівну підготовку ґрунту під бавовник у поливних районах провадять чизельними культиваторами, які глибоко (до 25-30 см) розпушують ґрунт (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)