культиватор
КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів і т. ін.
Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (Горд., Цвіти.., 1951, 18);
Перевіряли [колгоспники] ..аж надто ревниво, пристрасно. Шукали дефектів у сівалках, плугах, записали, що один культиватор був не змащений, а в трьох боронах не вистачало зубків (Минко, Вибр., 1952, 36).
Словник української мови (СУМ-11)