кірка —
-и, ж. 1》 Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). 2》 Зменш. до кора 1). 3》 діал. Кориця (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кірка —
КІ́РКА¹, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка – і грузне він у глибокому снігу (З. Тулуб); Звертаю на обочину. Тут сніг незайманий, покритий льодовою кіркою (Є.
Словник української мови у 20 томах
кірка —
КОРА́ (верхній затверділий шар чогось), ШКУ́РА розм.; КІ́РКА, ШКУ́РКА, ШКІ́РКА (тонка). Зима конала. Весняний подих точив зашкарублу крижану кору, що вкрила землю (О.
Словник синонімів української мови
кірка —
КІ́РКА, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Щоб виміряти температуру розтопленої лави...
Словник української мови в 11 томах
кірка —
Кірка, -ки ж. ум. отъ кора. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Конст. у. 3) Подборъ, каблукъ.
Словник української мови Грінченка