кірка
Кірка, -ки
ж. ум. отъ кора.
1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69.
2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Конст. у.
3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).
Словник української мови Грінченка