Значення в інших словниках
-
кітляр —
кітля́р іменник чоловічого роду, істота мідник арх.
Орфографічний словник української мови
-
кітляр —
КІТЛЯ́Р, а́, ч., іст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (перев. посуд); мідник. У Львові в другій половині ХVІІ ст., крім ковальського цеху, існували цехи мечників, лучників, слюсарів, кітлярів, годинникарів (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
кітляр —
Кітля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кітляр —
КІТЛЯ́Р, а́, ч., заст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (переважно посуд); мідник.
Словник української мови в 11 томах
-
кітляр —
Кітля́р, -ра м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.).
Словник української мови Грінченка