кітляр

Кітля́р, -ра

м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.).

Значення в інших словниках

1. кітляр — кітля́р іменник чоловічого роду, істота мідник арх.  Орфографічний словник української мови
2. кітляр — Казаняр  Словник чужослів Павло Штепа
3. кітляр — КІТЛЯ́Р, а́, ч., іст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (перев. посуд); мідник. У Львові в другій половині ХVІІ ст., крім ковальського цеху, існували цехи мечників, лучників, слюсарів, кітлярів, годинникарів (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. кітляр — Кітля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кітляр — КІТЛЯ́Р, а́, ч., заст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (переважно посуд); мідник.  Словник української мови в 11 томах