лань —
лань іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
лань —
і ланя, -і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. || перен. Про струнку, тендітну жінку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лань —
ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (М.
Словник української мови у 20 томах
лань —
ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (Рильський, II, 1956, 15); // перен. Про струнку, тендітну жінку.
Словник української мови в 11 томах
лань —
Лань и ла́ня, -ні ж. Лань. Чи знаєш ти, коли на скелях серна і тиха лань своїх теляток телять? К. Іов. 88.
Словник української мови Грінченка