лань
ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка.
Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (Рильський, II, 1956, 15);
// перен. Про струнку, тендітну жінку.
— Не хвилюйся, моя трепетна лань,— лагідно озвався [батько] (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 145);
*У порівн. Неначе сполохана лань гірська, побігла Назірахон (Ле, Міжгір’я, 1953. 238).
Словник української мови (СУМ-11)