лань
ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка.
Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (Рильський, II, 1956, 15);
// перен. Про струнку, тендітну жінку.
— Не хвилюйся, моя трепетна лань,— лагідно озвався [батько] (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 145);
*У порівн. Неначе сполохана лань гірська, побігла Назірахон (Ле, Міжгір’я, 1953. 238).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лань — лань іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лань — і ланя, -і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. || перен. Про струнку, тендітну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лань — Олень, (вона) олениця, (воно) оленя, оленятко Словник чужослів Павло Штепа
- лань — ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (М. Словник української мови у 20 томах
- лань — Лань и ла́ня, -ні ж. Лань. Чи знаєш ти, коли на скелях серна і тиха лань своїх теляток телять? К. Іов. 88. Словник української мови Грінченка