лань

ЛАНЬ, і, ж.

Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка.

Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (М. Рильський);

Сама природа розподілила сили й можливості між расами, народами, людьми так само, як і між іншими своїми створіннями – левами й антилопами, тиграми й ланями, вовками й вівцями (І. Росоховатський);

Передсвітанковим степом бігла лань, сірувато-руда, зі світлими плямами, бігла, нечутно стелячись над срібною ковилою, якась прозора, ніби аж безтілесна в місячному сяйві, що вже блідло й тануло на зламі ноч (В. Чемерис);

Людська цікавість так само живиться нашими сльозами, як мушва — кров'ю пораненої лані (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма);

* У порівн. Анастасія підхопила обома руками важкі фалди своїх срібноглавових-грезетових шат і щосили гайнула порожньою галереєю. Бігла, мов лань (Н. Королева);

// перен. Про струнку, тендітну жінку.

– Не хвилюйся, моя трепетна лань, – лагідно озвався [батько] (Є. Кравченко);

* У порівн. Неначе сполохана лань гірська, побігла Назірахон (Іван Ле);

Бігла [Анастасія], мов лань, Нараз але ти, наче лань Артеміди (О. Бердник);

// Фігурка у вигляді лані.

На столах вилиті з цукру леви, кози, лані, дерева, посуд з безцінної порцеляни і срібла (П. Загребельний).