мамелюк —
мамелю́к іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
мамелюк —
мамлюк, -а, ч. 1》 Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з 13 ст.); згодом – представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті. 2》 Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мамелюк —
МАМЕЛЮ́К, а, ч. 1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); пізніше – представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті. Газалі, прозваний Слов'янином, прислужився покійному Селімові під час походу на Єгипет.
Словник української мови у 20 томах
мамелюк —
мамелю́к (мамелі́к, мармелі́к) 1. султанська сторожа, яка складалася із невільників-християн, вихованих в ісламі (ст) 2. знев. азіат (ст) 3. Знев. зрадник (ст)|| = всипувач 4. знев.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
мамелюк —
МАМЕЛЮ́К, а́, ч. 1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); пізніше — представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті. 2. Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет.
Словник української мови в 11 томах