мамелюк
МАМЕЛЮ́К, а, ч.
1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); пізніше – представник найвищої військово-феодальної знаті в Єгипті.
Газалі, прозваний Слов'янином, прислужився покійному Селімові під час походу на Єгипет. Тоді він переметнувся від мамелюків до Османів, тепер підняв повстання проти нового султана з наміром скинути з Сірії османське ярмо (П. Загребельний).
2. Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет.
Мамлюки – найекзотичніша військова частина Великої армії французького імператора, що відзначалася не лише зовнішнім виглядом, але й надзвичайною хоробрістю (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)