манжета —
манже́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
манжета —
-и, ж. 1》 Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки тощо). || Закот холоші. 2》 тех. Кільце для скріплення кінців труб, стрижнів, для запобігання виходу рідини, газу в поршневих насосах. 3》 мед.
Великий тлумачний словник сучасної мови
манжета —
МАНЖЕ́ТА, и, ж. 1. Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки і т. ін.). Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Коли робив [проректор] рух рукою...
Словник української мови у 20 томах
манжета —
манже́та (франц. manchette, зменш. від manche – рукав) 1. Пришитий або пристібнутий обшлаг блузи або сорочки. 2. Самоущільнюваний пристрій у вигляді шкіряних кілець, що його застосовують у поршневих насосах, гідравлічних пресах.
Словник іншомовних слів Мельничука
манжета —
ЗАКО́Т (відігнутий, закочений назовні край одягу, убрання, взуття), ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) рідко; ВИЛО́ГА (на грудях, рукавах); ЛА́ЦКАН (на грудях); ЗАКАРВА́Ш розм., ЗАКАВРА́Ш діал. (перев. на рукавах); МАНЖЕ́ТА (перев. на холошах).
Словник синонімів української мови
манжета —
МАНЖЕ́ТА, и, ж. 1. Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки тощо). Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Мирний, III, 1954, 82); Коли робив [проректор] рух рукою...
Словник української мови в 11 томах