манжета
МАНЖЕ́ТА, и, ж.
1. Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки тощо).
Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Мирний, III, 1954, 82);
Коли робив [проректор] рух рукою, то в голубих манжетах шовкової сорочки виднілися золоті запонки (Чорн., Потік.., 1956, 184);
// Закот холоші.
Анатолій не бачив обличчя Голосарського. Він бачив лише його спину, помітив міцну, ретельно підстрижену потилицю й високі манжети звужених штанів (Руд., Остання шабля, 1959, 64).
2. техн. Кільце для скріплення кінців труб, стрижнів, для запобігання виходу рідини, газу в поршневих насосах.
Манжети робочих циліндрів весь час щільно притискуються до поверхонь циліндрів (Автомоб., 1957, 204).
Словник української мови (СУМ-11)