манжет

МАНЖЕ́Т, а, ч. Те саме, що манже́та.

— Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Коцюб., II, 1955, 383);

Рука ніби дитяча, але білий м’який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Ів., Таємниця, 1959, 140).

Значення в інших словниках

1. манжет — манже́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. манжет — -а, ч. Те саме, що манжета.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манжет — МАНЖЕ́Т, а, ч. Те саме, що манже́та 1. – Пора нам розстатися вже з пануванням, – подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (М. Коцюбинський); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (О.  Словник української мови у 20 томах
4. манжет — МАНЖЕ́ТА (в рукаві сорочки, блузки тощо), МАНЖЕ́Т, ЧО́ХЛА, ЗАРУКА́ВОК заст., НАРУКА́ВНИК заст. Загнибіда нарядився у сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова..  Словник синонімів української мови