Значення в інших словниках
-
мерин —
ме́рин іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
мерин —
-а, ч. Кастрований жеребець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мерин —
МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець. Андрій Житник загнуздує білого мерина, мить – і вже на коні (В. Дрозд); Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів – 40 (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
мерин —
А, ч. Автомобіль «Mercedes». Шестисотий мерин.
Словник сучасного українського сленгу
-
мерин —
КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.
Словник синонімів української мови
-
мерин —
МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець. Кожної п’ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шарапа (Горький, Дитинство, 1947, 38); Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів — 40 (Конярство, 1957, 26).
Словник української мови в 11 томах