мерин
МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець.
Кожної п’ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шарапа (Горький, Дитинство, 1947, 38);
Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів — 40 (Конярство, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)