меринос
МЕРИНО́С, а, ч.
1. Порода овець з довгою тонкою шерстю.
Велика була отара — тисяча овець, та не простих, панська порода — чистий меринос (Донч., VI, 1957, 205);
// Вівця такої породи.
Не розгинаючись, знімають [стрижії] важкі руна з мериносів, цигаїв та лінкольнів (Гончар, І, 1959, 105).
2. Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті.
Тиск в шість атмосфер робить пряжу [капрону] схожою на меринос (Веч. Київ, 11.IX 1962, 1).
Словник української мови (СУМ-11)