меринос

мерино́с

-а, ч.

1》 Порода овець із довгою тонкою шерстю.

|| Вівця такої породи.

2》 Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті.

Значення в інших словниках

1. меринос — мерино́с 1 іменник чоловічого роду, істота вівця мерино́с 2 іменник чоловічого роду вовна  Орфографічний словник української мови
2. меринос — (вівця) шпанка  Словник чужослів Павло Штепа
3. меринос — МЕРИНО́С, ч. 1. род. а. Порода овець з довгою тонкою вовною. Велика була отара – тисяча овець, та не простих, панська порода – чистий меринос (О. Донченко); // Вівця такої породи.  Словник української мови у 20 томах
4. меринос — МЕРИНО́С, а, ч. 1. Порода овець з довгою тонкою шерстю. Велика була отара — тисяча овець, та не простих, панська порода — чистий меринос (Донч., VI, 1957, 205); // Вівця такої породи.  Словник української мови в 11 томах