меринос

МЕРИНО́С, ч.

1. род. а. Порода овець з довгою тонкою вовною.

Велика була отара – тисяча овець, та не простих, панська порода – чистий меринос (О. Донченко);

// Вівця такої породи.

Не розгинаючись, знімають [стрижії] важкі руна з мериносів, цигаїв та лінкольнів (О. Гончар).

2. род. у. Вовна вівці такої породи; тканина з цієї вовни.

Тиск в шість атмосфер робить пряжу [капрону] схожою на меринос (з газ.).

Значення в інших словниках

1. меринос — мерино́с 1 іменник чоловічого роду, істота вівця мерино́с 2 іменник чоловічого роду вовна  Орфографічний словник української мови
2. меринос — -а, ч. 1》 Порода овець із довгою тонкою шерстю. || Вівця такої породи. 2》 Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. меринос — (вівця) шпанка  Словник чужослів Павло Штепа
4. меринос — МЕРИНО́С, а, ч. 1. Порода овець з довгою тонкою шерстю. Велика була отара — тисяча овець, та не простих, панська порода — чистий меринос (Донч., VI, 1957, 205); // Вівця такої породи.  Словник української мови в 11 томах