Значення в інших словниках
-
мечеть —
ме́четь іменник жіночого роду піч діал. мече́ть іменник жіночого роду молитовний будинок
Орфографічний словник української мови
-
мечеть —
МЕЧЕТ, див. ХРАМ.
Словник синонімів Караванського
-
мечеть —
I м`ечетьдив. мечет. II меч`еть-і, ж., рідко мечет, -у, ч. Молитовний дім у мусульман.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мечеть —
МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет. МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у .. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Леся Українка); Мечеті були повні туфель і людей...
Словник української мови у 20 томах
-
мечеть —
мече́ть (від араб. масджид – місце поклоніння) культова споруда, храм у мусульман.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
мечеть —
Мусульманський храм, у якому також відбуваються збори, наради, навчання, суди; зазвичай прямокутне подвір'я, оточене галереями, із прилеглим до нього просторим колонним молитовним залом; від IX ст. відомі також ін. форми м. (часто центричні в плані), залежно від регіону; завжди багато декоровані.
Універсальний словник-енциклопедія
-
мечеть —
ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм.
Словник синонімів української мови
-
мечеть —
Мече́ть, -че́ті, -ті, -че́ттю; -че́ті, -тей (ж. р.) і ме́чет, -ту; -чети (ч. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мечеть —
МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет. МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у.. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
мечеть —
(араб. — соборне моління) Храмова будівля для молитов мусульман. Вівтарною частиною (міхрабом) орієнтувалась на священне місто Мекку, де знаходилось головне святилище Кааба, оголошене пророком Мухаммедом киблою — напрямом молитов всіх правовірних.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
мечеть —
Мечеть, (ти ж?) = мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе. КС. 1883. XI. 504. --------------- Мечеть, -ти ж. Мечеть. Буде наш пан турецький до мечети від'їжджати. ЗОЮР. І. 212.
Словник української мови Грінченка