мечеть
МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет.
МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч.
Молитовний дім у мусульман.
Ми з Радою були у .. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Леся Українка);
Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли (Ю. Яновський);
Старий хаджі Бекір-Мемет-Огли, як і всі правовірні, удруге вже подався до мечету (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)