місцезнаходження —
місцезнахо́дження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
місцезнаходження —
[м’ісцеизнаходжеин':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
місцезнаходження —
-я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться.
Великий тлумачний словник сучасної мови
місцезнаходження —
МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (І. Багмут); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
місцезнаходження —
МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (Багмут, Опов., 1959, 43); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (Хлібороб Укр., 1, 1964, 47).
Словник української мови в 11 томах