місцезнаходження

місцезнахо́дження

-я, с.

Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться.

Значення в інших словниках

1. місцезнаходження — місцезнахо́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. місцезнаходження — [м’ісцеизнаходжеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. місцезнаходження — хохл. (местонахожденія) місце побуту місце побуту  Словник чужослів Павло Штепа
4. місцезнаходження — МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (І. Багмут); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. місцезнаходження — МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (Багмут, Опов., 1959, 43); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (Хлібороб Укр., 1, 1964, 47).  Словник української мови в 11 томах