навал —
нава́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
навал —
-у, ч. 1》 Дія за знач. навалити, навалювати 1), 2), 4). 2》 Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навал —
НАВА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. навали́ти, нава́лювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (І. Франко). 2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча.
Словник української мови у 20 томах
навал —
КУ́ПА (велика кількість чогось складеного, насипаного в одному місці), ГОРА́ підсил., КУЧУГУ́РА розм., КУПИ́НА розм., ГУ́РА діал., СТРОПА́ діал.; КАГА́Т (перев. овочів, прикритих зверху соломою, землею); БУРТ, БУ́РТА діал.
Словник синонімів української мови
навал —
НАВА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. навали́ти, нава́лювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (Фр., VIII, 1952, 194). 2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча.
Словник української мови в 11 томах
навал —
Навал, -лу м. 1) Напоръ воды. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка, ніби море, шуміє, а повінь все гірше бутніє; приходить на місце, де міст стояв, а навал і в'язи, і міст урвав. Федьк. Поезії. І. 91. 2) Наклонъ (стоящаго столба). Волч. у.
Словник української мови Грінченка