Значення в інших словниках
-
навідник —
навідни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
навідник —
-а, ч. 1》 Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. 2》 Робітник, який займається наведенням чого-небудь. 3》 Той, хто наводить кого-небудь на щось. Навідник банди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
навідник —
НАВІДНИ́К, а́, ч. 1. Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. Помахавши кулаками вслід гуркотові, навідник облишив зенітку (І. Багряний); Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків (С.
Словник української мови у 20 томах
-
навідник —
НАВІДНИ́К, а, ч. 1. Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків (Скл., Орл.
Словник української мови в 11 томах