навідник
навідни́к
-а, ч.
1》 Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль.
2》 Робітник, який займається наведенням чого-небудь.
3》 Той, хто наводить кого-небудь на щось. Навідник банди.
Великий тлумачний словник сучасної української мови