навідник
навідни́к
-а, ч.
1》 Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль.
2》 Робітник, який займається наведенням чого-небудь.
3》 Той, хто наводить кого-небудь на щось. Навідник банди.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навідник — навідни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- навідник — (гармат) ціляр Словник чужослів Павло Штепа
- навідник — НАВІДНИ́К, а́, ч. 1. Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. Помахавши кулаками вслід гуркотові, навідник облишив зенітку (І. Багряний); Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків (С. Словник української мови у 20 томах
- навідник — НАВІДНИ́К, а, ч. 1. Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків (Скл., Орл. Словник української мови в 11 томах