навісний —
наві́сний прикметник про артвогонь навісни́й 1 прикметник який нависає, навішується навісни́й 2 прикметник навіжений
Орфографічний словник української мови
навісний —
I Який нависає над чимось; якого можна піднімати й навішувати: навісна переправа, навісна дорога, навісний плуг. II Навіжений, несамовитий, шалений; ненависний. Я блукав мов навісний, Без крихти хліба та оселі (П.Грабовський); [Малашка:] Заздрю?...
Літературне слововживання
навісний —
-а, -е. За якого кулі, снаряди і т. ін., описуючи в повітрі круту дугу, падають зверху (про стрільбу).
Великий тлумачний словник сучасної мови
навісний —
НАВІСНИ́Й¹, а́, е́. 1. Який нависає над чим-небудь. Грубе коріння вп'ялося в закам'янілий ґрунт навісної стіни (І. Муратов); А он вихопилася з-поміж усіх дерев погірдлива ялиця і розгойдує верхом темно-зеленим...
Словник української мови у 20 томах
навісний —
Навісни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
навісний —
НАВІ́СНИЙ, а, е. При якому кулі, снаряди і т. ін., описуючи в повітрі круту дугу, падають зверху (про стрільбу). Ми ніде під кулями не гнулись. Під вогнем прямим і навісним (Мал., Звенигора, 1959, 298). НАВІСНИ́Й¹, а, е. 1. Який нависає над чим-небудь.
Словник української мови в 11 томах
навісний —
Навісний, -а, -е = навіжений. Оженився навісний та взяв біснувату, не знаючи, що робити — запалили хату. н. п. Люд навісний нехай скаженіє. Шевч.
Словник української мови Грінченка