наняти —
наня́ти дієслово доконаного виду найняти розм.
Орфографічний словник української мови
наняти —
найму, наймеш, док., перех., розм. Те саме, що найняти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наняти —
НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., що, кого і без прям. дод., розм. Те саме, що найня́ти. – А ось я, коли хочете, дівчину вам привіз. Чи може, вже наняли собі? (Б. Грінченко); Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір'я (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
наняти —
НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
наняти —
Наня́ти, див. найня́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наняти —
НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех., розм. Те саме, що найня́ти. Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір’я (Фр., VII, 1951, 240).
Словник української мови в 11 томах
наняти —
Наня́ти, -ся см. наймати, -ся.
Словник української мови Грінченка