Словник чужослів Павло Штепа

народжувати

(вівця) ягнитися, з'ягнитися, поягнитися, (жінка) родити, породити, приводити, привести, (кітка) котитися, окотитися, (кобила) жеребитися, зіжеребитися, пожеребитися, (корова) телитися, отелитися, потелитися, (свиня) пороситися, опороситися, опороситися, (сука) щенитися, ощенитися

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. народжувати — (давати життя) родити, поет, сповивати, приносити, приводити (на світ), (багато) намножити.  Словник синонімів Полюги
  2. народжувати — Чи в однакових контекстах виступають лексеми народжувати і породжувати? Дієслово народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: “У спеку...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. народжувати — наро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  4. народжувати — Родити, породжувати, приводити на світ, зроджувати, уроджувати; П. започатковувати; (любов) будити, викликати; дк. НАРОДИТИ, спородити; наплодити.  Словник синонімів Караванського
  5. народжувати — -ую, -уєш, недок., народити, -роджу, -родиш, док. 1》 перех. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку або самицю). 2》 перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. народжувати — НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. кого, що. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  7. народжувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
  8. народжувати — НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. перех. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю.  Словник української мови в 11 томах
  9. народжувати — Наро́джувати, -джую, -єш сов. в. народи́ти, -джу́, -диш, гл. Раждать, родить. Так його мати народила. Ном. № 2917.  Словник української мови Грінченка