народжувати —
(давати життя) родити, поет, сповивати, приносити, приводити (на світ), (багато) намножити.
Словник синонімів Полюги
народжувати —
Чи в однакових контекстах виступають лексеми народжувати і породжувати? Дієслово народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: “У спеку...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
народжувати —
-ую, -уєш, недок., народити, -роджу, -родиш, док. 1》 перех. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку або самицю). 2》 перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
народжувати —
НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. кого, що. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю.
Словник української мови у 20 томах
народжувати —
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
народжувати —
НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. перех. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю.
Словник української мови в 11 томах
народжувати —
Наро́джувати, -джую, -єш сов. в. народи́ти, -джу́, -диш, гл. Раждать, родить. Так його мати народила. Ном. № 2917.
Словник української мови Грінченка