Значення в інших словниках
-
нахідка —
на́хідка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
нахідка —
-и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нахідка —
НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар'яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Я. Мамонтов); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок.
Словник української мови у 20 томах
-
нахідка —
На́хідка, -дки, -дці; -хідки, -хідок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
нахідка —
НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар’яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Мам., Тв., 1962, 401); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок.
Словник української мови в 11 томах
-
нахідка —
Нахідка, -ки ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка. посл.
Словник української мови Грінченка