начальник

Чоловець, чолбвий, керівник, наказовець, провідник, див. лідер, шеф, старший

Значення в інших словниках

1. начальник — Громадський начальник: начальник сільської громади [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. начальник — нача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. начальник — Зверхник, керівник, провідник, шеф, управитель, ір. патрон.  Словник синонімів Караванського
4. начальник — I бос, вельможа (перен.), верховенствуючий, владець, владник, владодержець, владоможець, всевладник, держиморда, держимордіє, можновладець, начальничок, начальство, правитель, престолоприсдужник, столоначальник, шеф Фразеологічні синоніми...  Словник синонімів Вусика
5. начальник — [начал'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
6. начальник — -а, ч. Особа, що очолює що-небудь, керує кимось, завідує чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. начальник — НАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, яка очолює що-небудь, керує кимсь, завідує чим-небудь. Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький (І. Франко); Начальник станції .. дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (М.  Словник української мови у 20 томах
8. начальник — КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев.  Словник синонімів української мови
9. начальник — НАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, що очолює що-небудь, керує кимось, завідує чим-небудь. Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький (Фр., II, 1950, 18); Начальник станції.. дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. начальник — Начальник, -ка м. Начальникъ.  Словник української мови Грінченка