начальник —
-а, ч. Особа, що очолює що-небудь, керує кимось, завідує чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
начальник —
Чоловець, чолбвий, керівник, наказовець, провідник, див. лідер, шеф, старший
Словник чужослів Павло Штепа
начальник —
НАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, яка очолює що-небудь, керує кимсь, завідує чим-небудь. Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький (І. Франко); Начальник станції .. дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (М.
Словник української мови у 20 томах
начальник —
КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев.
Словник синонімів української мови
начальник —
НАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, що очолює що-небудь, керує кимось, завідує чим-небудь. Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький (Фр., II, 1950, 18); Начальник станції.. дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
начальник —
Начальник, -ка м. Начальникъ.
Словник української мови Грінченка